Остап Вишня


Остап Вишня
(1889—1956)
Письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади.
 
Pardon
«ЧУКРЕН»
Сива-сивезна старовина...
Отоді ж таки, як жила-була на світі Атлантида, гонів із сотню за Атлантидою, трішки вбік, праворуч, була друга казкова країна, що мала чудернацьку трохи назву «Чукрен».
Звалася так та казкова країна через те, що її населення, люд тобто її божий, завжди чухався.
Дитинча маленьке, як тільки починало було спинатися на ноги, і коли було його чи запитають про що-небудь, чи загадають що зробити, зроду воно лізе до потилиці й починає чухатись. І так ото чухається все своє життя, аж поки дуба вріже...
Через те й країна звалася «Чукрен»...
Власне кажучи, перша її назва була не «Чукрен», а «Чухрен», але згодом «хи» перейшло в «ки», а правописна комісія той перехід «хи» на «ки» затвердила. Так назавжди й залишилася назва тої країни «Чукрен».
Жили там люди – чухраїнці. Усе було вони чухаються та співають. До співів вони були великі мастаки. Співають було цілими століттями.
Спочатку в них пісні були дуже короткі, мелодійні і з глибоким змістом, а потім, як уже було заведено «Всечухраїнський день музики», починали співати «Корита»:
Ой корито, корито,
Повне води налито.
Там дівчонки води мили,
А мальчишки воду пили.
Не хочу я чаю пить,
Не хочу заварювать,
Не хочу тібє любить,
З тобою разговарювать.
 
Співали вони так, що сусіди їхні, атлантидяни оті самі, аж вікна було зачиняють;
– Співають чухраїнці! От народ!? А коли ж вони вже за індустріалізацію візьмуться?
А ті співають, а ті співають... Перестануть, почухаються та знову:
Ти скажи мне пачєму,
По какому случаю,
Одного тібє люблю,
А десяток мучаю.
 
Отак і жила та казкова країна «Чукрен».
І якось вийшло так, що мала вона святкувати якесь дуже велике ювілейне свято: чи то десятиріччя якоїсь події, чи то ювілей якогось громадського дуже важливого чинника,– одне слово, дуже якесь велике мало відбутися свято.
Вирішили святкувати.
От надіходить уже й свято, а чухраїнці чухаються собі помаленьку.
Сусіди збоку нагадують:
– Не проґавте, хлопці! А чухраїнці їм:
– Нічого! Встигнемо з козами на торг.
Та й дочухалися до того, що перед самісіньким святом тик-мик, а святкувати нема з чим. Не підготувалися як слід...
Що маєш робити?
Так вони що втнули? Хитрий нарід був. Рік у них мав 365 день, так вони взяли й ухвалили:
Через те, мовляв, що рік для нас дуже короткий, ухвалюємо, що з цього числа рік у нас має бути на тисячу днів.
Щоб не дуже, значить, поспішали.
Зраділи всі дуже...
А заслужена їхня артистка вийшла на сцену в народнім театрі й проспівала художньо:
Віють вітри, Віють буйні,
Аж-аж-аж дерева гнуться.
 
На тім, поки що, і кінчився «народний здвиг» з цього приводу.
Отака була колись казкова країна «Чукрен».
 
«ЧУХРАЇНЦІ»
(Спроба характеристики)
 
ПЕРЕДМОВА
 
«Чухраїнці», як ми знаємо, це дивацький нарід, що жив у чудернацькій країні «Чукрен».
Країна «Чукрен» була по той бік Атлантиди.
Назва – «чухраїнці» (і про це ми знаємо) – постала від того, що нарід той завжди чухався...
В цій моїй науковій праці ми спробуємо, за виконаними матеріалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.
 
РОЗДІЛ І
 
Країна «Чукрен», як про те свідчать матеріали, знайдені при розкопках гробниці чухраїнського царя Передериматнюріохора, розлягалася на чималім просторіні від біблійської річки Сону до біблійської річки Дяну. Біля річки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гір. Це – на заході...
Південь країни «Чукрен» обмивало море з водою синього кольору. Синім те море зробилося дуже давно, ще тоді, коли найбільша в світі катаклізма – бог одділив океани від землі. Тоді те море хотіло зробитися океаном – надулося, посиніло, та так синім на ввесь свій вік і залишилося.
В синє море текла найулюбленіша чухраїнцями річка Дмитро. А на південному заході була велика річка Дсітро. Од цих річок і чухраїнці прибрали назв: Наддмитрянців і Наддсітрянців. Наддмитрянці – це ті, що жили над річкою Дмитром, а Наддсітрянці – над Дсітром.
Чухраїнців було чимало і щось понад тридцять мільйонів,– хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть...
Як запитають було їх:
– Якої ви, лорди, нації?Вони, почухавшись, одповідають:
– Та хто й зна?! Живемо в Шенгерієвці. Православні.
«Чукрен» була країна хліборобська. На ланах її на широких росли незнані тепер хліба: книші, паляниці, перепічки...
А найбільше чухраїнці любили на вгородах соняшники.
– Хороша,– казали вони,– рослина. Як зацвіте-зацвіте-зацвіте.
А потім як і схилить і стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він – ти, а ти – ніби пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина.
 
РОЗДІЛ II
 
Мали чухраїнці цілих аж п'ять глибоко національних рис. Ці риси настільки були для них характерні, що, коли б котрийсь із них загубився в мільйоновій юрбі собі подібних істот, кожний, хто хоч недовго жив серед чухраїнців, вгадає:
– Це – чухраїнець.
І ніколи не помилиться...
Його (чухраїнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса – все це так і випирає оті п'ять толівник рис його симпатичної вдачі.
Риси ці, як на ту старовинну термінологію, звалися так:
 
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде!
5. Я так і знав.
 
Розглянемо поодинці всі ці п'ять характерних для чухраїнця рис.
Нагадаємо тільки, що розкопані матеріали сильно потерпіли од тисячолітньої давнини, а декотрі з них й понадривані так, ніби на цигарки, хоч матеріали ті ні на книжки з сільського господарства, ні на газети не подібні.
Одну з книжок, писану віршами, викопано разом із глечиком.
Академіки кажуть, що, очевидно, чухраїнці накривали глечики з молоком поезією: настільки в них була розвинена вже тоді культура.
 
Книжка дуже попсована, вся в сметані. Сметана та взялася струпом. Хімічний дослід того струпа виявив, що то – крейда. Як догадуються вчені, сметану ту було накрито книжкою біля якогось великого міста.
Отже, дуже тяжко працювати над тими матеріалами. Через те характеристика кожної національної чухраїнської риси може бути не зовсім повна.
Ми зарані просимо нам те дарувати. Не ми в тому винні, а тисячоліття.
Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й місця, навряд чи зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожної з них наочних прикладів: так, ми гадаємо, буде й швидше, й для широкого загалу зрозуміліше.
Якби ж знаття
Найхарактерніша для чухраїнців риса. Риса-мати. Без неї чухраїнець, а риса ця без чухраїнця– не риса. Повстала ця риса в чухраїнців от з якого приводу. Вшивав один із них хату. Зліз аж до бовдура і посунувся. Сунеться й кричить:
– Жінко! Жінко! Соломи! Соломи! Соломи!.. Геп!
– Не треба...
Це, значить, кричав чухраїнець жінці, щоб вона, доки він гепне, соломи на те місце, де він гепне, підіслала. Не встигла жінка цього зробити. Тоді виходить: «Не треба».
І от після цього й укоренилася глибоко ця риса в чухраїнцеву вдачу. Як тільки яка притичина, зразу:
– Якби ж знаття, де впадеш,– соломки б підіслав.
Або:
– Якби знаття, що в кума пиття...
І так в кожнім випадку життя чухраїнського цивілізованого.
От будують чухраїнці яку-небудь будівлю громадську. Збудували. А вона взяла і упала. І зразу:
– Якби ж знаття, що вона впаде, ми б її не сюди, а тудибудували.
Є серед матеріалів характерний запис, як попервах чухраїнці свою культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потім за щось завелись, зразу за голоблі (була в них така зброя, на манір лицарських середньовічних списів) та як зчепились полемізувати... Полемізували-полемізували, аж дивляться – у всіх кров тече... Тоді повставали й стогнуть:
– Якби ж знаття, що один одному голови попровалюємо,не бились би.
Сильно тоді в них культура затрималася... Та й не дивно: з попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш...
Вирішили якось вони театр організувати. Запросили спеціальну людину. Бігали, говорили, обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Підвела їх та людина: не організувала театра, а зовсім навпаки.
Тоді почухались.
– Якби ж знаття... І почали знову.
І не було жоднісінького чухраїнця без отого знаменитого:
– Якби ж знаття...
Якось-то воно буде. Я так і знав.
З цією головною рисою тісно з'єднані четверта й п'ята риси в чухраїнців, а саме: «якось-то воно буде» та «я так і знав».
Коли чухраїнці було починають якусь роботу, хоч би в якій галузі їхнього життя та робота виникла, і коли хто-небудь чи збоку, чи, може, трохи прозорливіший зауважив:
– А чи так ви робите?
Чухраїнець обов'язково подумає трішки, почухається і не швидко прокаже:
– Та! Якось-то вже буде!І починає робити...
Коли ж побачить, що наробив, аж пальці знати, тоді:
– Я так і знав!
– Що ви знали?
– Та що отак буде!
– Так навіщо ж ви робили?
– Якби ж знаття...
-- Так ви ж кажете, що знали?
-- Так я думав, що якось-то воно буде!
Один індійський мудрець, коли йому про це тоді розповідали, сказав:
– Дивне якесь perpetuum mobile.
 
Забув. Спізнивсь.
Друга риса – «забув» і третя – «спізнивсь» характерні так само риси для чухраїнців, але вони особливих пояснень, гадаємо, не потребують...
– Чому ви цього не зробили?
– І-і-і-ти! Забув! Дивись?!
Або:
– Чого ж ви не прийшли?
– Та засидівсь, глянув, дивлюсь – спізнивсь! Так яй той... облишив. Якось-то, сам собі подумав, воно буде.
Істинно дивний народ.
 
РОЗДІЛ III
 
Країну «Чукрен» залила стихія разом із Атлантидою.
Один чухраїнський поет, грізної стихії перелякавшися, заліз на височенну вербу й чекав смерті. Коли вода вже заливала його притулок, він продекламував журно:
Ой, поля, ви, поля,
Мати рідна земля,
Скільки крові і сліз
По вас вітер розніс.
А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин і, захлинаючись уже, промовив:
– І все по-дурному!
 
ПІСЛЯМОВА
Читав я оці всі матеріали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився і зітхнув важко, а з зітханням тим само по собі вилетіло:
– Нічого. Якось-то воно буде.Тьху!
 
ДЕЩО З УКРАЇНОЗНАВСТВА
 
I. Спеціально для русотяпів
Кілька популярних лекцій з українознавства спеціально для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться i не цікавитимуться...
 
Що таке Україна?
Україною зветься "искони русская земля. - Малая Русь, где все обильем дышет"...
Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії i Юго-Западного краю.
 
Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь i взагалі всіляка така Під'яремна Русь.
От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під'яремна Русь рівняється Україні.
Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать.
Столиця України - Київ.
Виконує обов'язки "Матері городов руських".
Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят.
Дядько руських городів - Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб i досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом i їдять того обапола до цурки.
Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні - Дніпро, що зветься ще "Руской славы колыбель ".
Населення на Вкраїні - малоросійські хохли.
3вуть їx солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою i співають малоросійських пісень з гопаком.
Мужицька мова тепер державна, i всі її повинні знати.
Вона дуже подібна до російської.
По-російському - трест i по-українському - трест. Синдикат - i по-російському i по-українському - синдикат. Тантьєма - так само i по-російському i по-українському.
Так що ризниці майже нема ніякої, i вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство ,- не тяжко.
От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький.
А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково i по-російському i по-українському.
Отже, не бійтесь українізації.
 
ІІ Для щирих українців
А це лекції для тих, що перецiкавлювалися, перецiкавлюються й перецiкавлюватимуться Україною.
Що є таке Україна?
Ненька-Україна - це держава від Біскайського моря i до пустелі Гобі або Шамо.
3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу.
Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку - Чорноброва Галя.
Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої i пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябкiв, Лискiв та Лапкiв; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до "Гиля, гиля, cipi гуси..."
Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв.
Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона вiд Мiсiсiпi, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали "Титаники", але треклятущi кацапи випили Днiпро-Славуту, i він трохи ніби висох.
Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо.
Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший.
На північ від України живуть треклятущi кацапи, що годуються виключно українцями.
На Сході поляки, дуже хороший, братній народ.
А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули.
Ира
  • Регистрация 15.01.2007
  • Индекс активности 12 694
  • Рейтинг автора 761
  • Блог 92
  • Рецепты 92
Чт, 13 окт 2011 11:14

  • Просмотров — 4481
  • Комментариев — 4
  • Оценок — 0
  • Нравится — 0

Комментарии

1
Пенсионерка
  • Регистрация 3 янв 2011
  • Индекс активности 13 283
  • Рейтинг автора 514
  • Город Беер-Шева
  • Блог 10
  • Рецепты 162
Чт, 13 окт 2011 13:23
Ира, Good Good Good
 
Чье это? Написано прекрасно!
Ира
  • Регистрация 15 янв 2007
  • Индекс активности 12 694
  • Рейтинг автора 761
  • Город Киев
  • Блог 92
  • Рецепты 358
Чт, 13 окт 2011 16:51
Ряря, Very Happy Остап Вишня! Very Happy Это его усмишки-гуморески-фельетоны. У моей бабушки была целая книжка смешных рассказиков. Я зачитывалась в детстве. Rolling Eyes Там выше есть его годы жизни.... А как актуально!
Сейчас в инете некоторое выставлено. Very Happy
Отредактировано 13 окт 2011 17:09, Черешня
Пенсионерка
  • Регистрация 3 янв 2011
  • Индекс активности 13 283
  • Рейтинг автора 514
  • Город Беер-Шева
  • Блог 10
  • Рецепты 162
Чт, 13 окт 2011 19:46
Черешня, Ира, и это ТОГДА накпечатали???!!! Ну, если только в первые дни при Хрущеве. "Усмішок" я читала много, но ЭТО вижу в первый раз! Он же подолгу жил на Херсонщине, в Крынках, это рядом с Казачьими Лагерями, на Конке - это одна из очень красивых проток в дельте Днепра. А на берегу - сосновый лес, посажен врукопашную, но давно стал почти диким, густой, грибной, масса зверей всяких водится. Красота там - обалденная, я в тех местах часто бывала. Там его дом-музей, был дом отдыха, а теперь не знаю, наверное выкупил кто-то. А Крынки - большое дачное место, вообще, места прекрасные. Так что, наш он, земляк, можно сказать!
Ира
  • Регистрация 15 янв 2007
  • Индекс активности 12 694
  • Рейтинг автора 761
  • Город Киев
  • Блог 92
  • Рецепты 358
Чт, 13 окт 2011 21:55
Ритуля, я думаю, что тогда не печатали этого. Но уверена, что было много чего, что сохранилось и сейчас всплывает. Во всяком случае именно сейчас это включают в школьную программу. Laughing
 
Не за просто так же он сидел. Наверное и за такое в том числе. Confused
1

Разместить комментарий

Добавить новую запись

Поделиться